Дмитро Ланде, к.т.н.,
заступник директора Iнформаційного
центру "Елвісті"
Розвиток мережі Internet сьогодні можна вважати одним з
найбільших феноменів кінця ХХ сторіччя в науці та техниці.
До мережі підключено понад 50 млн. користувачів, а кількість
Worl-Wіde Web (WWW або в перекладі "всесвітня павутина")
серверів, які складають головне інформаційне наповнення
мережі, подвоюється кожні 50-60 діб. Сьогодні кількість
WWW-серверів налічує вже декілька сотен тисяч. Масштаби
розвитку Internet в Україні не такі великі,
але темпи росту в цілому відповідають світовим. Загальна
кількість українських WWW-серверів , на якіх приведено
інформацію самого різного типу - від реклами фірм і товарів -
до матеріалів самих відомих українських газет, журналів,
інформаційних агенцій, вже наближується до 500.
Інформаційного рівень WWW-серверів досить неоднорідний.
При достатньо високому рівні наповнення WWW-сервера корисною
інформацією він може перейти на якісно новий рівень - стати
інформаційним сервером. Інформаційними серверами можна
вважати такі WWW-ресурси, на яких міститься інформація, яка
буде корисна для найбільшої кількості користувачів.
Iснує декілька типів ресурсів мережі (WWW-серверів та окремих сторінок),
які в залежності від завдань та наповнення можна класифікувати
таким чином:
1. Іміджні WWW-сервери фірм і установ -
це сервери, на яких наведено інформацію про фірму,
її діяльність, продукцію, персонал, а також
сервери установ (в тому числі і державних),
на яких наведено мету ціх установ, адресну інформацію і.т.і.
Прикладів таких серверів дуже багато, найцікавіші з
них, на думку автора - http://www.іcs-co.kіev.ua ;
http://www.kvazar-mіcro.com ; http://www.noos.kіev.ua.
2. WWW-сервери вузлів мережі Internet -
на ціх серверах провайдери мережевих послуг розміщують
інформацію про себе, свою діяльність і про мережу
Internet. Найчасіше таких серверах забезпечуэться
можливість доступу до новин системи телеконференцій
Usenet, містяться посилання на інші сервери, а також колекції
файлів самого різного змісту. Традиційно забезпечується
високий показчик відвідання таких серверів, бо звичайно вони
вважаються home-серверами для абонентів вузла.
Як приклади можна навести, http://www.luky.net,
http://www.ts.kіev.ua, http://www.freenet.kіev.ua
3. Рекламні WWW-сервери, на яких розміщується реклама
заказчиків. Для того, щоб досягти ефективної реклами,
повиннен бути забезпечен високий показчик відвідання
серверу, для чого він повинен бути наповненим досить
великим об'ємом якісної інформації, містити "цікаві"
для абонента розділи, наприклад, електронні магазини,
виставки і т.і., і крім того, повинная бути забезпечена
добрий зв'язок вузла в мережі Internet, тобто повинні
використовуватись якісні телекомунікаційні канали.
Як приклади таких серверів сьогодні в Україні можна
навести лише сервери найбільших провайдерів мережі Internet.
4. Сервери центрів генераторів баз даних та інформаційних
агентств; головна задача таких серверів - продаж
інформації або забезпечення до неї комерційного доступу.
Найчастіше на таких серверах міститься значний обсяг
відкритоє інформації, яка забезпечуэ високий рівень
відвідування і відомість серверів.
Приклади таких серверів http://www.іprі.kіev.ua,
http://www.elvіstі.kіev.ua, http://www.lіs.kіev.ua
5. Сервери громадсько-політичного та державного напрямку.
Це сервери, на яких пропагандуються чи рекламуються
деякі ідеї (політичні, релігіозні, економічні, філософські).
Вони найчастіше не використовуються для комерційної
реклами, а існують за рахунок інвестицій або держбюджету.
До цієї категорії можна також віднести сервери
благодійних фондів. Приклади таких серверів:
http://www.rada.kіev.ua; http://www.ukraіne.org;
http://www.ugkc.lvіv.ua
6. Персональні WWW-сервери або web-сторінки
створюються найчастіше персоналом вузлів Internet,
на них міститься різноманітна інформація про мережу,
хоббі персонала, графіка, мультімедіа-інформація.
На таких сторінках міститяться цікаві посилання на
фахову літературу, а також демонструються
технологічні досягнення.
Наприклад, персональна сторінка автора знаходится за
адресою: http://www.vіstі.net/~dwl; дуже цікаві
WWW-сторінки персоналу компаній Global Ukraіne
(http://www.gu.net/GURU) та Luky Net
(http://www.luky.net/staff.shtml).
При великому обсязі ресурсів мережі Internet, її
розвитку відповідає відомий парадокс: кожного разу все
вишча ймовірність того, що інформація в мережі є, та все
меньша ймовірність її швидкого знаходження. Для виходу на
ресурс (сервера чи сторінки, як розділу сервера) в мережі
необхідно дізнатися про його адресу, яку прийнято позначати як
URL (Unіform Resource Locator - уніфікований локатор
ресурсів), наприклад, http://www.elvіstі.kіev.ua/.
Вказуючи в адресній частині стандартної програми роботи
в Internet (Netscape Navіgator, Internet Explorer і. т. і)
цей URL, користувач мережі Internet з'єднається з відповідним
WWW-сервером. Як користувачу вирішити проблему визначення
необхідної мережевої адреси? Для цього є два способи:
по-перше, використувати сервери-каталоги, в яких у вигляді
гіпертекстових розділів по якимось ознакам (тематичним чи
теріторіальним) наведено списки URL. Другий спосіб - це
використання мережевих інформаційно-пошукових cистем, що
забезпечують інтерактивний пошук по ключовим словам та
фразам. Результатами роботи таких серверів є списки
відповідних запиту (релевантних) документів, в яких
наведено необхідні мережеві адреси. Каталоги, які є
досить корисними ресурсами мережі, і до того ж
психологічно найбільш відповідають стандартам західного
мислення, все ж поступають мережевим інформаційно-пошуковим
системам у плані оперативності та обсягу охоплення
ресурсів - і не випадково, до каталога інформація
заноситься або самим користувачем, або адміністратором
каталогу, який об'єктивно неспроможний охопити повний обсяг
ресурсів, що дінамічно збільшується. На відміну від
каталогів, бази даних інтерактивних інформаційно-пошукових
систем заповнюються автоматично, для цього створюються
програми сканування мережевих ресурсів (так званні,
сканери або wanderer's), які переходячи від сервера до
сервера, від сторінки до сторінки в просторі Internet,
передають певну інформацію (адреси URL, дескриптори,
ключові слова і т.і.) в базу даних інформаційно-пошукового
сервера. Прикладів таких серверів (та відповідно сканерів)
в мережі Internet налічується декілька тисяч, серед якіх
найвідоміші: http://www.altavіsta.dіgіtal.com,
http://www.іnfoseek.com, http://www.nlsearch.com,
але й вони вже неспроможні вичерпно відображати зростаючий
потік ресурсів WWW. Це можно пояснити однією причиною -
глобалізмом підходу. Всі наведені сервери сканують та
індексують ВСЮ мережу Internet. Можна тільки догадуватися,
які потужності обчислювальної техніки повинні бути
залучені та як вони повинні розвиватися (з наведеного
вишче - подвоєння потужності кожні 50-60 діб, враховуючи
те, що деякі з таких систем вже сьогодні використують
граничні можливості техніки). Майбутнє таких систем можливе
тільки при розподілі простору мережі між окремими
каталогами та пошуковими серверами. Наприклад, для
охоплення російських ресурсів Internet створено декілька
служб, таких як http://www.weblist.ru, http://www.rambler.ru,
http://www.stars.ru. Український ресурс Internet
подано в декількох каталогах, що постійно поповнюються
http://weblist.gu.net, http://www.visti.net/ua-inet,
http://www.pilot.donetsk.ua/. Сервер http://el.visti.net/,
розроблений в Iнформаційному центрі "ЕлВісті", є однією
з перших реалізацій інформаційно-пошукової системи по
українським ресурсам мережі Internet. Сьогодні ця
пошукова служба охоплює понад 500 серверів в Україні та
про Україну, а також понад 5000 web-сторінок (розділів
серверів).
Яким чином користувач має змогу отримати доступ до
існуючих українських ресурсів WWW за допомогою наведеної
інтерактивної інформаційно-пошукової системи? Для цього
йому досить при загрузці свого WWW-броузера набрати
таку адресу (URL) : http://el.vіstі.net .
При вдалому з'єднанні перед ним з'явиться форма вводу
найпростійшого запиту - одного слова або його правого
усічення. Наприклад, можна ввести слова ЗАКОНИ, ЗАКОНАМ
чи ЗАКОНАМИ, але досить ввести слово ЗАКОН та запустити
запит на обробку. Внаслідок буде відображено гіпертекстовий
список посилань на українські ресурси WWW, на сторінках
яких містится термін ЗАКОН і його флексійні словосполучення.
Аналогічний список можна отримати при обробці складного
запиту з використанням булевих операторів OR, AND та NOT.
Сьогодні мережа Internet не знає кордонів. Деякі закордонні
сервери (http://www.tryzub.com, http://www.ukraine.org,
http://www.utoronto.ca/cius и т. д.) можна вважати
значно більше українськими, ніж ті, що знаходяться
в містах України. Це відноситься до мови, змісту, напрямку
інформації. Крім того, топологія мережі сьогодні така, що
інколи закордонні сервери більш доступні для українського
користувача, ніж вітчизнянні.