У роботі моделюється і досліджується структурна живучість систем. Вводиться пороговий критерій живучості системи, що залежіть від розміру максимальної зв'язаної компоненти мережевої моделі після деструктивного впливу на неї. Цей показник складніше показника канонічної структурної живучості, яка враховує тільки порушення зв'язності мережі. Досліджується стан мереж з різною топологією при видаленні їх елементів (зв'язків). Очевидно, що введений показник залежить від топології мережі і її розмірів, разом з тим, добре наближається кубічними поліномами.
Ключові слова: Моделювання живучості, Модель мережі, Показник живучості.